Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
підминати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підгортати — а/ю, а/єш і розм. підго/ртувати, ую, уєш, недок., підгорну/ти, горну/, го/рнеш, док., перех. 1) Горнучи (у 1 знач.), збирати що небудь сипуче докупи. || Підбирати, поправляти що небудь (звичайно волосся). 2) під кого – що. Горнучи, гребучи,… … Український тлумачний словник
підім'яти — див. підминати … Український тлумачний словник
підминання — я, с. Дія за знач. підминати … Український тлумачний словник
давити — I (на кого що, кого що із силою налягати на когось / щось; налягати своєю вагою), надавлювати, надавити (на кого що), тиснути, натискати, натискувати, натиснути, надушувати, надушити, придавлювати, придавити (кого що), придушувати, придушити… … Словник синонімів української мови
м'яти — (стискаючи, деформувати, робити м яким, перетворювати на м яку масу); розминати, розім яти (робити м яким); жмакати, жмакувати, жужмити (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); підминати, підім яти (притискаючи, згинаючи чимсь важким);… … Словник синонімів української мови
придавлювати — I = придавити (вагою, масою чого н. стискувати щось, зазв. зверху), привалювати, привалити, підминати, підім яти (перев. зі сл. під себе ) II ▶ див. гнітити I, гнобити 1), давити I … Словник синонімів української мови
